“Маруся”

IMG_0486З Василем Шклярем у мене не прості стосунки – кілька разів бралася за його “Чорного ворона” і “Ключ” та все відкладала – не йде. Ось і “Маруся”, подарована кимось чоловікові, простояла більш, ніж два роки, на поличці без моєї уваги. А оскільки в переліку “Книгоманії” першим пунктом йде “Книга, яка вже давно є в твоїй бібліотеці”, то вирішила нарешті прочитати “Марусю”.
Чесно скажу, задоволення не отримала. По-перше, не люблю обкладинки, оформлені подібним чином. По-друге, десь до половини роману не покидало відчуття штучності, “лубочності” сюжету. Думаю, що маю право так казати, бо пишу не рецензію на твір, а відгук, тобто викладаю власне враження. Цілком допускаю, що моя думка не співпадає з думкою більшості читачів, адже на обкладинці вказано, що це “Національний бестселер”. Друга половина роману читалася легше, але теж не вразила. Чесно, чекала на більш закручений сюжет, несподівану розв’язку, але… Хоча впевнена, що “Маруся” припаде до душі людям, які цікавляться більше історичними фактами і атмосферою описуваної епохи, ніж розвитком сюжетних ліній.
Як би там не було, зробила висновок, що Шкляр – таки не мій письменник.

п.1. Книга, яка вже давно є в моїй бібліотеці

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.

Залишити відповідь