16819138_1353231904741306_7197225392814945297_o

Лариса Мірошниченко. Леся Українка. Життя і тексти

Про життя-подвиг та жертовних людей

#ФабулаКнигоманія2017_31 #ФабулаКнигоманія2017

Наступним етапом знайомства із творчістю Лесі Українки стало читання мною текстологічних розвідок подій, епістолярію, спогадів та іконографії з життя та творчості української поетеси вміщених в 249 сторінок вмілим літературознавцем Ларисою Мірошніченко.
Книжка є хорошим літературознавчим матеріалом, що аналізує головних героїв творчості – Текст, Контекст і Особистість. «Рукописи й автографи, – як відзначає у передмові Михайлина Коцюбинська, – винятково важливе джерело розуміння творчого процесу».
Так само, як і листи та згадки тих людей, які були свідками непоборного прагнення творити поруч із постійним згасанням фізичних сил.
Колись, навчаючись в училищі культури, на початку 2000-их я мала можливість писати курсову роботу по творчості Лесі Українки.
Як звично, зібрала стовпи книг, розмістилась серед них з горнятищем кави, і декілька діб читала про її життя. Мене так вразила доля і життєво-творчий шлях цієї мистецької душі, що приступила до роботи із запізненням у три дні.
Курсова, як звично, нікого крім мене особливо не цікавила, і відійшла у минуле, а у мене залишився емоційний відбиток неповторного та сильного затексту та передумов творчості відомої письменниці.
Декілька років назад із Семінар Творчої Молоді я повернулась із двома одинаково цікавими (хоч в різних категоріях) книгами. Це Зеді Сміт «Білі Зуби» відрекомендована мені Rostyslav Semkiv і книжка про текстологію та психоаналіз творчого акту Лариси Мірошниченко «Леся Українка. Життя і тексти». Бестселлер Зеді Сміт я подолала ще тоді. До речі, варто відзначити дуже майстерний і читабельний переклад з англійської Н. Куликової, Р. Семківа.
Ця ж книжка була відкладена до кращих часів, коли буде більше часу на сприйняття та співучасть =) у підгляданні аналізу творчості.
Лариса Мірошниченко, незважаючи на використання науково-дослідницького стилю тексту, будує дослідження у текстологічні новели/статті, що стають відображенням подій, зустрічей, епістолярію, збірок та книжкових видань авторки.
І у викладі матеріалу вибирає зворушливо точні свідчення величі не лише Лесі Українки, а й тих людей, які ставали її опорою.
Читаєш і проникаєшся глибокою повагою до Лесі, і вдячністю до всіх, хто вберіг її авторський портрет.
Виклад Лариси Мірошніченко, як на мене, свідчить про глибоку симпатію до поетеси і незмірне співпереживання до її долі.
До прикладу, цитата із листа Лесі до Марії Собіневської «[…] хтось тепер може тільки лежати (як сидить, то вже щастя) […] проте ж і на лежачих світить сонце і дивляться зорі, і дорогий пурпур єгипетського заходу видко їм, і золота пустиня снує свої гарячі полудневі мрії перед їх очима – те все ще не заказано мені […]». Тут Леся розповідає про дбайливе відношення лікаря Хуторської, а Лариса Мірошниченко про те, як Хуторська «забезпечила прекрасним доглядом, а головне – запропонувала ідеальне помешкання, «добре знаючи» Лесю Українку». Там же дослідниця звертає увагу на теплі стосунки Лесі Українки з лікаркою, і «гарячу» довіру.
Так само щиро і співчутливо розповідає Лариса Мірошніченко у наступній новелі про холодні і напружені стосунки з Карповою.
Листи авторка розбирає по реченнях, вділяючи уваги та розглядаючи кожне, і разом з нею допитливий читач має можливість проникнути у життя та творчість Лесі Українки і самовільно пошукати її спонуки до творчості.

Читається цікаво, адже книжка переповнена деталями, непублікованими раніше листами (деякі тільки знайдені у 2008 році) та висновками, і буде цікавою всім поціновувачам творчості Лесі Українки, щоправда не розраховуйте прочитати цю книжку за одну ніч (ібо це текстологія! + психоаналіз творчості).
Якщо вам захочеться читаючи робити свої висновки, переживати, обдумувати чи розсортовувати інформацію по вже сформованих у вас комірках біографії Лесі, то буде зручно читати по новелі в день.

Олеся Венгринович книголюб-оглядач

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.