IMG_1488

Коли подих стає повітрям

Починаючи читати “Коли подих стає повітрям”, я відразу ж себе настоїла на сумний кінець, бо знала про історію написання цієї книги. Але не сподівалась, що ця книга стане першою, над якою я плакатиму останні п’ятдесят сторінок.
Пол Каланіті, автор книги, був нейрохірургом, який сам діагностував у себе рак, ймовірність виникнення якого одна на десять тисяч. І в той момент, коли інші питують себе: “Чому я?”, Пол запитав себе про інше:”Чому НЕ я?” і продовжив жити далі.
Після діагнозу життя його та його сім’ї змінилось, але не зупинилось. Він боровся з раком і водночас боровся за життя своїх пацієнтів, стараючись максимально віддавати свої вміння та сили нейрохірургії. Вони з дружиною зважились на дитину, хоча розуміли, що ймовірність того, що Пол побачить, як буде рости його донечка, дуже мала. Але він не зневірився, а рухався далі вперед якби важко це не було.
У майбутньому Пол став би відомим професором, який стільки б міг допомогти людям… (це не туманні припущення: за нього боролися університети та лабораторії, він займався проектами, які зараз закінчують без нього, але в які він зробив неоціненний вклад), але життя склалось не так і плани на сорок років наперед стали планами на два, але залишились цілями, яких він прагнув досягнути та досягав.
Кажуть, що Господь Бог спочатку до себе кличе найкращих… Мабуть це так, бо Пол Каланіті був особливою людиною, яка залишила по собі яскравий слід у серцях своєї сім’ї, рідних, близьких, друзів, колег та пацієнтів, а також у серцях своїх читачів, які, на жаль, дізнались про таку Велику Людину лише після її смерті.
 IMG_1488

#ФабулаКнигоманія2017

#ФабулаКнигоманія2017_3

3. Книга заснована на реальних подіях – #ФабулаКнигоманія2017_3

Posted in Блоги, Книгоманія 2017 and tagged , .