IMG_1765

Кобзар

Мені здається, що вірші, які є майже народними, які передаються з вуст у вуста є у кожній країні. Так само як і є поет чи письменник, який вже теж став народним, рідним, його знають від малого до великого. У нас це Тарас Шевченко. Його творчість діти вивчають ще в школі, а вірші проносять у пам’яті усе життя. Їхня милозвучність та проникливість не залишають байдужим нікого.

Прочитавши “Кобзар” Т. Шевченка, я ще раз усвідомила наскільки зболений, придавлений український народ. Кожен вірш – це сльози, біль, втрата і що найбільше лякає це актуальність. Страшно усвідомлювати, що пройшло майже двісті років, ростуть нові поколіття, було дві Світові війни, а українців далі тиснуть до землі, стараються принизити морально і фізично, знищити як націю. Нема вже кріпаків і вже здається вільні, але вільними ми не є, бо їдемо в найми закордон, воюємо за свої права і здається, що нема цьому ні кінця, ні краю.

Кожен вірш Т. Шевченка – це дорогоцінна перлина у намиті, а для мене найяскравішою та найблискучішою є “Утоплена”. Саме ці рядки мені найдужче запам’ятались, бо викликали багато роздумів. Невже рідна мати може так ненавидіти власну дочку, щоб бажати їй смерті? Чи може бути щось цінніше за любов дитини до матері? Мабуть ні, але страшно уявити, що є такі матері і живуть десь такі нещасні діти… І тут вже ніхто не допоможе, бо неможливо смусити когось любити, це можна тільки самій хотіти і відчути…

“Утоплена” заставила мене відкласти книжку і замислитись над речами, над якими не хочеться думати, бо страшно, страшно пустити ці думки в себе, вкотре розуміти наскільки жорстокі люди, бо жодна тварина ніколи не скривдить своє дитя, а людина може…

5. Збірка поезії – #ФабулаКнигоманія2017_5

ФабулаКнигоманія2017_5

ФабулаКнигоманія2017

 

Posted in Блоги, Книгоманія2017 and tagged , .