25354152_1656075091123651_1716393726770975013_n

Їржі Гаїчек. Риб’яча кров

#ФабулаКнигоманія2017 #ФабулаКнигоманія2017_42
У цій книжці я, перед усім, хотіла б звернути на увагу на переклад. Перекладач Ірина Забіякадає книжці голос і твір читається так, ніби ти чуєш оповідача, головних героїв. Прочуваєш їхні думки. Вони перетікають у тобі, не спиняючись, не шпортаючись, гармонійно і самобутньо.
В якийсь момент навіть здається, що тобі вже і знайомі стильові особливості їхньої мови, їхні унікальні інтонації.
Все стає надто особистим, особливо синхронізованим з читачем. Особисто для мене це один з найкращих перекладів, які я зустрічала у цьому році.
Я довго пручалась, бо ніби вже і забагато на цей рік видавництва Комори, але книжка перемогла, і одного ранку прогорнувши кілька сторінок, я читала її, думала про неї, рефлексувала і не могла спекатись.
Як дивно, у творі про іншу країну зустріти такі синхронні, такі подібні і зрозумілі теми.
Напевне, найбільш зрозумілою темою для більшості читачів буде втрата дому.
Часто думаю про СРСР як про насмішку над волею і уявленнями людини, та чим далі зачитуюсь у перекладну літературу, тим більше розумію, що право на виняткове мислення, право на власний вибір – це унікальне право нашого покоління.
Чому ж мені здавалось, що оттакі люди є тільки у нас, а такі проблеми можуть бути спричинені тільки рядом знаних мною причин.
Але люди насправді різні. І при одинакових перипетіях, шляхи проживання, переживання і втрат можуть бути винятково різними.
Це історія кількох сіл, назви яких у книжці не згадуються. Сіл, які затопили, заради побудови атомної електростанції.
Історія людей, які на угоду ідеї електрифікації змушені вирвати своє минуле з корінням і переїхати залишивши своє своє житло, землю із якої/на якій проростали, електростанції.
Автор детально прописує рух цього прогресивного введення і розруху, яку воно спричиняє, руйнуючи людські плани, надії і долі. Руйнуючи сім’ї, союзи, людей.
Затоплення, емоційне, істеричне затоплення панікою та безнадією відбувалось раніше справжнього затоплення будинків.
Яка зла та іронічна насмішка закладена в таких ідеях, де заради загального добра нехтуються інтереси та право на щастя купки людей.
Ця книжка в якийсь момент стає дзеркалом відображення/прояви людських душ у самій реакції на новини, вимоги, обіцянки. Оттут і проступають крок за кроком малодушність і стійкість, вірність і непевність, щирість і корисливість, боягузливість і жертва.

Книжка дуже щира, відверта і дуже болюча.
Рекомендую.

Опубліковано у Книгоманія2017.