1453830648

Вірджинія Вулф. Місіс Деловей

 

Вірджинія Вулф – відома представниця модерністської англійської літератури ХХ століття. Це була витончена, ерудована, вишукана та емоційна жінка, і ці її риси знайшли відображення в її творах.
Увагу приковувала не лише творчість письменниці, а також її біографія.
Письменниця пережила смерть своєї мами в 13-річному віці, через що у неї трапився нервовий зрив.
Все своє життя Вірджинія страждала від головних болей, а також від слухових та зорових галюцинацій і декілька раз намагалась покінчити життя самогубством. Через якийсь час їй це вдалось, вона померла, потонувши в ріці.
Про її життя писали книги і знімали фільми. В одному з них образ чудово втілила Ніколь Кідман. І в її втіленні персона Вірджинії Вулф справила на мене величезне враження, після якого я читаючи Вірджинію Вулф чую і бачу той образ Кідман, такий проникливий, до моторошності.
Вершиною творчості/головним твором Вірджинії вважається роман «Місіс Деловей», а минулого року платформа Комубук видала цю книжку в українському перекладі. Світ книжки побудований із тисячі дрібниць, настроїв, сумнівів, страхів, миттєвостей – в ньому сьогодення перегукується з минулим, поєднуючись воєдино, пояснюючи та обгрунтовуючи персонажів.
Роман розповідає про один день з життя Клариси Деловей, і сім’ї Септімуса та Реції. Божевільного Септімуса, який одного разу, в намаганні відчути себе, відриває себе від реалій і його реальність тепер живе окремо від реального світу.
Цей роман критики порівнюють з Уліссом Джойса. В основному, думаю, що це завдяки тому, що обидва твори написані як «потік свідомості».
Клариса Деловей – лондонська світська пані, яка представляє вищі ешелони британського суспільства і готується прийняти гостей.
Клариса занурюється в спогади про молоді роки і її вибір.
В один день Клариси вміщуються найрізноманітніші відчуття та моменти буття. Вона почуває обурення, гнів, сумнів, злість, надію, страх і т.д.
Кожен рядок книжки добавляє головній героїні об’ємності та повноти.
Також, паралельно Вулф включає переживання Пітера Волша, Септімуса і синхронізує ці світи, у потік одного дня, пов’язаного одними подіями…
Книжка дуже монотонна, навіть дивно монотонна, бо розповідає про пристрасті, переживання, але розповідає віддалено і уповільнено, ніби через фільтри.
Рекомендую до прочитання шанувальникам романів, переусвідомлень та рефлексій.

Опубліковано у Книгоманія2017.