фото О.Венгринович

Червона Літера. Натаніель Готорн

#ФабулаКнигоманія2017_26 #ФабулаКнигоманія2017

Цю книгу називають основною, найголовнішою роботою письменника, бо цей роман став першим твором американського письменника, що став популярний у Європі. І від часу своєї публікації (Бостон, 1850 р.) його відносять до основних творів американської класичної літератури.
Готорн відтворює у своїй книзі образ пуританської Англії 17 століття.
Власне, такої Англії (у творі Нової Англії), яка в центр уваги суспільства виносять питання гріха, покаяння і благодаті.
Автор не дає оцінки поведінці пуритан Нової Англії, але досить виразно зображає сухість їхніх розваг, дволикість у оцінці ситуації, і, навіть, не раз задається питанням «чи таки найгірший гріх вчинила Естер Прин? А чи про гріхи інших просто невідомо публіці»…
Що складає враження про глибоке співчуття та симпатію до головної героїні.
Саме головній героїні і приділяється найбільше уваги, про її чесноти, про її смирення та вимогливість до самої себе, як і про щирість її душі розповідає автор. У якісь моменти навіть занадто довго, ніби намагається переконати читача у її духовній чистоті.
А ще покора, німа покора до обставин життя ледь не протягом усієї книжки, окрім початку і кінця.
Треба сказати, що ця книжка потрапила мені у руки у мій доволі неспокійний період, коли я боролася зі своїми сумнівами та очікуваннями. І в якийсь момент, читаючи цю книжку, я побачила наскільки забагато метушні я створювала у порівнянні з героїнею, хоча, так у неї були на це причини.
То ж вернусь до сюжету: головна героїня – Естер Прин – заміжня і приїхала у це містечко попереду свого чоловіка. Її чоловік – вчений та лікар, з фізичними вадами та гострим розумом, мав приїхати пізніше, але настільки довго його не було, що жителі міста вже встигли вирішити, що він помер.
У цей час Естер народжує дитину, дівчинку.
Оскільки нікому невідомо чи живий її чоловік їй назначають відносно легке покарання, за зраду чоловікові, а також стояти декілька годин біля ганебного стовпа, на помості ринкової площі, де вчиняли показову кару над злочинцями, (і… як свідчить історія перших пуритан – там також могли карати за недбайливість, чи нешанобливість щодо батьків) а також як міру покарання вона має носити на одязі червону букву А, що значить Адюльтер – подружня зрада, невірність.
Під час публічного винесення покарання у місто повертається її чоловік.
Головним гріхом цієї жінки вважали те, що вона не називає ім’я чоловіка, який став батьком її дитини.
Чоловік Естер не бажає зізнаватись, що має до неї будь-яке відношення, представляється іншим іменем і прагне відплати.
Ким виявиться батько малої Перл і що відбуватиметься далі з цими трьома можна прочитати у книжці і найцікавіше і найживіше звичайно перед самим завершенням книжки.
Що в цій книжці вражає це образ та стійкість жінки, як вона виростає над своїм гріхом і «чесними людьми» поруч. Скільки у неї сил та наснаги для допомоги іншим.
Існує версія, що Готорн знайшов задокументовану історію Естер і вирішив оживити її.
У книжці не зустрінете надмірної ідеалізації цінностей (навіть, подекуди й іронія). І що цікаво – у книжці чотири персонажі, а розвиток книги відбувається на розвитку стосунків поміж них.
Книжку забороняла і переслідувала церква, називаючи її “пропагандою хтивості”.

Опубліковано у Книгоманія2017.