22281906_1591229220941572_3875628697863797064_n

Баборня. Мирослав Лаюк

#ФабулаКнигоманія2017_45 #ФабулаКнигоманія2017

Дуже стараюсь нічого-нічого не читати про книжку, яку читаю, але це не просто якщо книга у списках різних рейтингів. Хоч-не-хоч “вихопиш” очима кілька рядків.
Але… враження щодо цієї книги крайнє суперечили один одному: одні хвалили за вдале відтворення шкільного садизму, інші говорили про особисті образи виплеснуті автором на головну героїню – вчительку біології.
Книжка, як і відгуки видалась мені доволі суперечливою.
Адже, відчуття від прочитаного сперечались між собою.
Наприклад, така деталь як імпортні труси не співставлялись із активністю атеїстичних гуртків часово). Між їхніми роками існування в Україні десь 15-20 років =).
Я, звичайно, міряю по знаннях своїх знайомих народжених у 60-х, і в когось може бути інший досвід.
Та сумніваюсь що аж так інший.
Сюжет доволі місткий, а також впізнаваний багатьом народженим в СССР і на його витоках, витках і рештках. Власне, і зараз можна зустріти педагогів (за напрямом роботи, а не покликанням), які від власного безсилля, вигорання, відсутності духовного розвитку виміщають свій гнів на дітях у вишукано-садистській формі.
Таких можна зустріти в районних школах, які будуть скидатись на вінки, зав’язувати інтрижки у бур’янах і при цьому на словах «пишатися» власною духовністю.
Таких можна знайти у вишах, свого часу нереалізованих, які кожне відхилення від їхніх очікувань, або кожну студентську витівку чи виявлення «самості/окремішності» будуть карати приниженням і ненавистю і ідентифікувати як пртензію на приниження їхнього педагогічного авторитету.
Отже тема, як і сюжет актуальні і пізнавані дуже широкій аудиторії читачів (окрім отих імітаторів педпроцесів).
Що не буде зрозуміле це можливо перечислення латинкою назв рослин, яке втрачає свій шарм через те, що (ну хіба напам’ять вивчити щоби працювало), або такі авторські чи ні коментарі (так і не зрозуміла чи це автор від оповідача називає дільничого чмом чи очами учительки). І от до пізнаваного «лихого» сюжету схожі вкраплення як «затупив», «чмо» і т.д., не особливо вмальовуються. Ну принаймні мені. Скажемо так, відволікали.
Не знаю, як справді відбувалось з технічним випуском книги, може спішили, але здається фінального перечитування/причісування коректором і редактором не відбулось, бо стрічались оДУРківки і плутанини з іменами та словами.
Сподобався перед фіналом цікавий прийом щодо вінка і заучки. І “обман надій”. Власне, автор старався.

Оттака суперечлива книга про несуперечливі процеси шкільного самоврядування у педагогічних процесах…
Ну так, бо у нас же тільки звітність підконтрольна, а все решту як у лотереї. =)
У кого залишилась нелюбов до садистів-педагогів – читайте і насолоджуйтесь.

Опубліковано у Книгоманія2017.