Інтерв’ю з автором. Сергій ‘Колос’ Мартинюк

Привіт, Сергію) Ну що ж, минуло достатньо часу, щоб звикнути до думки, що ти письменник) Емоції стихли, півтора накладу книги продано. Які відчуття в тебе зараз?

Привіт! Все так, емоції стихли, почався конструктив і подальша робота над собою. «Кеп» став для мене своєрідною сповіддю, хай і не автобіографічною. Кострубатою, непевною себе та своїх сил, можливо, надміру претензійною. Це я почав усвідомлювати тільки пізніше. Час творити нові світи й історії. Цікаві не лише шанувальникам «Фіолету», але й поціновувачам якісної літератури.

Ти постійно перебуваєш у турах. То акустичний, то повним складом гурту, то книжковий, а ще ж підготовка до грандіозного фестивалю «Бандерштат». Коли ти пишеш? Не тільки пісні, але й просто вірші, а тепер ще й прозу?

Прозу пишу в спеціально відведений для того відтинок часу. Пісні та вірші пишу там, де мене застане ватага захмелілих муз) Проза вимагає рідних стін і матеріалізованого бекґраунду у вигляді моєї бібліотеки, колекції вінілу, затишку рідних стін. Процес певною мірою медитативний. Вірші мої від природи імпульсивні, і чотири римовані рядки я можу написати й на запотілому склі потяга в тамбурі. Було б бажання.

Тисячі людей уже прочитали твій роман, нові відгуки з’являються ледь не щодня. Ти відслідковуєш їх? Є такі, що відверто вразили, і такі, що викликали негативні емоції?

Ціную кожен відгук, незалежно від того, позитивний він чи негативний, захоплений чи стримано прохолодний. Люблю конструктивну критику. Кайфую, коли люди на одній хвилі зі мною. Десь поміж двома цими полюсами й існую.

На усіх презентаціях, наскільки ми відслідковуємо, ти мимохідь розповідаєш про те, що на «Капітані» це все не закінчиться) Як справи з майбутнім романом?

Зима минула під знаком нового роману – відвертої історії вигаданої рок-н-рольної групи, над якою я продовжую зараз працювати, після того як рукопис пройшов через руки рідерів. До осені точно фінішую.

Повертаючись до «Капітана Смутку», з ким із головних героїв ти маєш більше спільного?

«Кеп» – моя перша книжка, і в ній, як не крути, я намагався максимально висловитися (близькозоре типове намагання), усі мої персонажі – це різні прояви мого «я». У своєму житті я пройшов еволюцію від шкільного тихоні до університетського балагура, тому обидва головні герої і досі мирно співіснують у моїй свідомості, почергово вигулькуючи на світло. Але Пі мені, зважаючи на настрої останніх місяців, стає все ближчим. Як не дивно.

Ти, мабуть, читаєш чи не найбільше серед музикантів нашої країни. Часто радиш хороші книжки у своєму Instagram, розігруєш та ін. Що прочитав останнім? Які найближчі читацькі плани?

Останнє прочитане – роман норвежця Бйорнстада «До музики». Про підлітків, котрі фанатично займаються класичною музикою, але при цьому проживають типове життя тінейджерів з усіма його викликами і першими досвідами. Колючий і болісний текст. Далі планую прочитати «Дорогу на Асмару» Сингаївського. Чув багато хороших відгуків про цей роман.

Традиційне запитання: топ 5 книжок, які ти порекомендуєш прочитати кожному. І чому саме ці книжки?

Буквар – перефразовуючи одного сучасника, там зібрані всі істини. «Кладовище домашніх тварин» Кінга – улюблений текст в ніші моторошної літератури. Бредбері «Кульбабове вино» – улюблена книжка про дитинство. Керуак «У дорозі» – всім непоступливим мандрівникам присвячується. ДіБіСі П’єр «Світло згасло в Країні Див» – один з найкращих постмодерних романів сучасності, який легко може перевернути ваше уявлення про власне місце у світі. Збірка поезій Антонича – мій улюблений український поет і наймістичніший автор першої половини ХХ століття.

У музичних турах з тобою стаються різні цікаві історії: на концертах як не підлога зламається, то ще якась пригода. А є вже якісь цікаві історії з книжкових презентацій?

На книжкових презентаціях поки без ексцесів. Виховані люди – від школярів до сантехніків, студентів та юних поетів. У рідному Дубні в залі були вчителі з моєї школи – я ледь стримував сльози від розчулення і лавини спогадів. Безцінні хвилини катарсису й усвідомлення того, наскільки ж це випадкове життя невипадкове.

Що нам чекати у творчому плані від Колоса?

Далі – новий роман, збірка поезій, міні-альбом «Фіолету» (а то і два) і чимало іншого. Аби стало снаги і ресурсів не зламатися.

Традиційно – побажай щось нашим читачам)

Всім читачам хочу побажати весни не лише на вулицях наших міст, але й у грудях. З весною завжди легше відпускати непотріб й обирати нові життєві маршрути.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.