IMG_20170216_104024

Ідеальна дружина для неідеального чоловіка

14/52 Дуже товста книга (не менше 500 сторінок) – #ФабулаКнигоманія2017_12

Одрі Ніффенеґґер «Дружина мандрівника в часі» (592 с.)

Ідеальна дружина, ідеальне кохання, ідеальна історія. Втім, ніякої банальщини, рожевих шмарклів чи заїждженого сюжету. Книжка, направду, прекрасна і світла, попри те, що дуже драматична і навіть трагічна, починаючи десь із середини оповіді.

Хоч тема і не нова – мандрівки в часі, але розкрита вона авторкою не в звичному контексті фантастики, а через призму реального життя, і справжньої інтриги в сюжеті мені не бракувало. Чоловік переміщується в часі, опиняється у непередбачуваних місцях в чому мати народила з усіма наслідками та незручностями такого становища. Інколи це до сліз кумедно, та він часто і ризикує власним життям та здоров’ям, бо зовсім не контролює своїх дивних мандрівок. Кожна нова подорож у часі залишає на обличчі, тілі та в душі головного героя Генрі незгладимі сліди, рубці, рани… Здатність переміщуватись у власне минуле чи майбутнє – це наслідок генетичного відхилення Генрі, який, втім наважується на кохання до жінки (з якої, можна сказати, сам виховав собі майбутню дружину ще з дитинства), створення сім’ї, народження дитини і навіть спільно з лікарями довгий час з відчайдушною надією шукає ліків від своєї «недуги».

Та справжньою героїнею цієї книжки для мене, все-таки, є дружина Генрі – Клер, тому назва роману повністю себе виправдовує. Вона чекала свого чоловіка, по суті, все життя, відколи їй виповнилось 6, і продовжувала чекати, навіть коли їй було вже за 80. Вона не відмовлялася від своєї мрії про дитину від коханого, коли вже, здавалося, надії на це щастя зовсім не залишалося. Терпіння, мужність, віра і віддана любов цієї жінки здатна на чудеса і подвиги. Героїня є чудовим прикладом до наслідування, а ця книжка не залишає байдужими і вчить цінувати тих, хто поряд, поки вони є – тут і зараз, допоки не стало запізно…

#ФабулаКнигоманія2017 #ФабулаКнигоманія2017_12 #іринастахурська

 

Дякую.

З повагою,

Ірина Стахурська

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.

Залишити відповідь