IMG_0849

Генріх Белль. Оповідання

Іноді, коли читаєш кілька другосортних романів підряд, починає складатися враження, що це норма, всі так пишуть. Тоді, щоб не втратити орієнтирів, треба терміново взяти до рук щось по-справжньому вартісне. У моєму списку “вартісних” серед інших великих письменників фігурує Генріх Белль. Його твори – наче ковток свіжої холодної води; вони освіжають, збадьорюють, повертають усвідомлення того, що література – філігранне мистецтво. І це при тому, що сюжети в переважній більшості далеко не оптимістичні. Часто він змальовує своїх співвітчизників в умовах війни або в післявоєнний період, коли все важко, сіро і безпросвітно. Але робить це так майстерно, що ці люди постають перед очима, наче живі. Їм неможливо не співпереживати, їхні болі стають вашими, їхні думки переселяються у вашу голову.
Белль – справжній майстер, за стилем він мені дуже нагадує Ремарка (це і не дивно, обидва – німці, жили в один і той же не простий для їхньої батьківщини час, переймалися схожими проблемами). Особливо захоплююсь його увагою до дрібничок. Він продумує всі деталі і заставляє їх працювати на сюжет в цілому. Враження від читання таких якісних творів залишається якнайкраще. Тому з такими письменниками не варто прощатися надовго, їх твори мають бути на поличці на видному місці, щоб у будь-яку хвилину можна було взяти томик і напитися чистої, по-справжньому хорошої літератури

п.25. Улюблена книга мами або тата

Опубліковано у Блоги, Книгоманія2017.