Хлопчик

Джон Бойн. Хлопчик у смугастій піжамі

#ФабулаКнигоманія2018 #FabulaBookMap_17

49/50

Ця книжка виявилася для мене дуже незвичною, важкою. Вона показує трагедію війни очима дітей – двох хлопчиків, які знаходяться по різні боки воюючих. Багато хто з нас читав або чув спогади українських дітей про ту найжорстокішу війну, і вони жахають. У цій книзі Друга світова війна показується в думках і переживаннях німецького хлопця – дев’ятирічного Бруно. І він має свій погляд, свої емоції щодо війни.

Батько Бруно користується повагою серед німецького керівництва і обіймає непрості посади. Навіть за умов війни сім’я проживає в комфортабельному будинку і має прислугу, і родина Бруно навіть приймає фюрера у себе вдома. Згодом його батька переводять до далекого невеличкого містечка і назначають комендантом концтабору. Бруно не бачить війну, але її трагедії можна відчути повсюди. Нудьгуючи, Бруно прогулюється біля концтабору і випадково знайомиться з хлопчиком, який знаходиться з іншого боку колючої огорожі. Вони приятелюють і діляться своїми переживаннями один з одним. А чи є майбутнє в цієї дружби?

Важко якось дати оцінку діям Бруно. З одного боку, він ще дитина і по-дитячому наївний, трохи егоїстичний, нестриманий і боязкий. Він більше думає про себе і залежний від того, що скажуть батьки. Війна для нього відбувається десь далеко, в іншому світі. Він зростає у замкненому просторі своєї сім’ї і не уявляє, що відбувається за межами його території. І так само його старша сестра. З іншого боку, на мій погляд, 9-річний хлопець уже міг би питати, міркувати, з’ясовувати нове, незрозуміле для себе. Відразу ж згадуєш історії про дітей 9-10 років, які під час війни вже майже повністю виконували функції дорослих; у них не було дитинства, це були маленькі дорослі люди. Мені здалося, що батькам Бруно було зручно і звично сприймати своїх дітей, як маленьких наївних істот, і дітям це теж було комфортно – не бачити реального життя. Тут важко сказати однозначно.

У свою чергу, Шмуль – хлопчик у смугастій піжамі – не дивлячись на всі ті жахіття, що відбуваються в концтаборі, теж залишається по-дитячому наївним, хоча і більш дорослим (порівняно із Бруно). Мабуть, це в нього була захисна реакція дитячої психіки – не до кінця усвідомлювати, що відбувається, аби вистояти і вижити в тих страшних умовах.

Фінал історії мене шокував і розчарував, оскільки, на мій погляд, атмосфера твору налаштовувала на інше. Діти на війні – це завжди тяжко, з якої б сторони вони не були, адже втрачається їхнє дитинство.

Опубліковано у #ФабулаКнигоманія2018, Блоги.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.