Диво

Джеймс Деніел Браун. Диво в Берліні: як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна

Надзвичайно цікава і захоплююча історія про те, як дев’ять студентів-веслярів вибороли золото на Олімпіаді в Німеччині в 1936 р. У книзі перетинаються дві сюжетні лінії: основна – це історія підготовки американських спортсменів до Олімпіади, інша – підготовка Німеччини до Олімпіади.

Підготовка американських веслярів до Олімпіади подана через історію одного з дев’яти веслярів, які виграли золото, – Джо Ранца. У книзі розповідається про сім’ю Джо, його дитинство, дорослішання, університетські роки і прагнення знайти себе. Мене особливо вразило те, що хлопця неодноразово зраджувала його ж власна родина, проте він не озлобився, залишився чуйним і добрим. Джо був талановитим хлопчиком з надзвичайною силою волі, яку доля багато разів випробовувала. Спочатку, коли Джо було лише 3 роки, його мати померла, а батько поїхав до Канади загоювати рани. Фактично Джо залишився сам. Його старший брат відправив його до далеких родичів, де він і прожив декілька років. Згодом, коли батько повернувся й одружився знову, він забрав до себе сина. Але стосунки з мачухою не склалися, і Джо, якому на той час було лише 10 років, вигнали з дому. Він був вимушений жити у школі, а в обмін на дозвіл ночувати Джо мав рубати досить хмизу і дров для обігріву. Він сам себе прогодовував (і не втратив віру в людей, не зламався!). Потім у пошуках кращої долі родина переїхала, але життя на новому місці не задалося, і сім’я, залишивши 15-річного Джо самого, поїхала, навіть не сказавши йому, де їх шукати. Його кинули напризволяще, але хлопець знову зміг пережити чергову зраду батька. Він був вимушений заробляти собі на життя. Усе це лише зміцнювали його характер, внутрішні сили і віру в себе. Увесь цей час він також старанно вчився, з відзнакою закінчив школу, навчився грати на музичних інструментах, займався спортом. Тяжкою працею він назбирав гроші собі на навчання і зміг вступити до університету. Ще коли Джо вчився у школі, його помітив тренер університетської команди веслярів, тому, вступивши до університету, Джо приєднався до неї. Він поєднував навчання, тренування на воді (навіть у поганих погодних умовах, майже без вихідних), працював, аби заробити на життя. З нього знущалися (він був найбіднішим у команді), він не міг дозволити собі все те, що було в більшості студентів, він часто був голодний, і на шляху до Олімпіади в нього виникло багато труднощів, але власною діяльністю, неймовірною працездатністю, доброзичливістю й відкритістю в стосунках він зміг завоювати авторитет і досягти своєї мрії. Джо Ранц – надзвичайна людина; мені здається, багато хто на його місці здався б, опустив руки і жив тим, що дає життя, але Джо виборював право на краще життя.

У книзі описується доля і всіх тих, з ким стикався Джо і хто доклав зусиль до його перемоги. Багато деталей щодо тренувань, підготовки до змагань, але вони не заважають, а навпаки – допомагають поринути в ту атмосферу, відчути переживання веслярів. У книзі представлені фотографії всіх її героїв (Джо – справжній красень!).

Детально також подано підготовку Німеччини до Олімпіади, за допомогою якої Гітлер намагався переключити увагу з політичних подій на спортивні, показати світові дружелюбно налаштовану Німеччину, у якій насправді вже почалися підготовка до війни і єврейські погроми.

Книга дійсно чудова, вражає сила духу молодих спортсменів, їхня працьовитість і наполегливість («…усі вони були досвідченими, усі вони були жорсткими й відчайдушно цілеспрямованими, але також усі вони мали добре серце»), почуття відповідальності і сила волі (один з веслярів на день запливу на Олімпіаді був страшенно хворий і веслував автоматично, практично без тями). А ще це історія про віру в себе і пошук себе в житті.

40/50

#Книга заснована на реальних подіях

#ФабулаКнигоманія2017_3

 

Опубліковано у Блоги, Книгоманія 2017.

Залишити відповідь