Довгоочікуване “Не відпускай мене”

Книга Кадзуо Ішігуро “Не відпускай мене”, манила мене напевне ще три роки тому. Давненько задивлялась tnnyOqoIeEgна неї у російському перекладі, та не купувала. Відчувала напевне, що перевидадуть її українською. Сказати, що ця книга – розчарування, не можу. Сказати,що ця книга – просто неперевершена, також не можу і не хочу. І прошу зазначити, що це моя суб*єктивна думка. Мої стосунки з цією книгою нагадують мені “Колекціонера” у Фаулза. Коли ти настільки був переповнений бажанням прочитати її, стільки очікував, а в результаті тебе спіткало розчарування. Бо жочікувань було ну надто багато.

Хочу порівняти “Не відпускай мене” із серцебиттям. Читаєш книгу, занурюєшся у розповідь Кет про містичний будинок для дітей. Здавалося б усе так таємничо,але буденно,одотонно . Раптом з*являється факт,який потроху розказує тобі, а про що ж ця книга, і ці факти “поколюють”,хвилюють,як от і в житті буває, коли щось тебе шокує.  Спочатку тобі шкода героїв,бо вони не матимуть власних дітей, потім ти розумієш, що вони жертвують собою заради інших, а у кінці,коли ти так надіявся на диво, його не трапляється, і ти розумієш,що усі,і Томмі і Рут,і Кет -приречені загинути. Колюча історія, яка і справді манить до себе.Читаєш і думаєш,а що ж далі. Всю дорогу книга тримала в “очікуванні” Напевне це і змусило так швидко прочитати цю книгу. “Не відпускай мене” – це антиутопія, що справді містями “брала тебе за горло”, змушувала співчувати донорам чи то клонам, та до кінця я не пройнялась цією історією. Так, книга не відпускає, вабить, але чогось мені бракувало……неоднозначний після смак.

Та,знаєте, ні краплі не шкодую,що прочитала її,адже у зовнішній вигляд українського перевидання неможливо незакохатися, алюстрації ну дуже красиві.

3/52

#Книга_яку_тобі_рекомендували_друзі

#ФабулаКнигоманія2017_17

 

Posted in Блоги, Книгоманія 2017 and tagged , , .

Залишити відповідь