жиль леруа

Жиль Леруа

Жиль Леруа народився в передмісті Парижа 1958 року. Отримав вищу філологічну і літературну освіту. Протягом кількох років, змінивши до того декілька професій, працював журналістом, спеціалізуючись на арт-критиці. В 1996 році залишив Париж і оселився в містечку Ле Перш, щоб цілком присвятити себе літературній праці, оскільки ще в 1987 році він надрукував свій перший роман «Хабібі». Потім письменник опублікував збірку оповідань «Останні стануть першими» (1991) і романи «Мадам Ікс» (1992), «Міські парки» (1994), «Володарі світу» (1996), «Ігрові автомати» (1998), «Російський коханець» (2002) і кілька інших. Роман Жиля Леруа «Тайнопис»( 2005) було номінованона одну з найпрестижніших літературних нагород Франції — премію Медичі.
Леруа так і залишався б непоганим, але не надто знаменитим письменником, однак роман «Пісня Алабами», що вийшов друком у 2006 році, несподівано для західноєвропейського літературного істеблішменту приніс йому Гонкурівську премію — найвищу нагороду Франції в галузі літератури. Журі віддало перевагу цій книзі перед творами більш відомих авторів не лише тому, що оцінило витонченість і точність стилю Леруа, але й тому, що письменник зачепив нерв часу: вихід на передній план жінки, яка багато років залишалася в тіні свого чоловіка, істоти з екстремальною долею і фантастичною ж вдачею. Як сказав про неї в інтерв’ю після вручення Гонкурівської премії сам автор: «У цій жінці все було на межі зриву, нічого теплого, тільки вогонь. Вона і скінчила свої дні серед полум’я, згорівши в будівлі психіатричної клініки».

Опубліковано у Автори.