2xPhoto_best_009

Серія “Епоха”

хемлин

Маргарита Хемлін (1960—2015) — чудовий прозаїк, уродженка Чернігова. Дитячі роки її пройшли в Україні. В 1985 році закінчила Літературний інститут ім. Горького й залишилася в Москві. Працювала в ЖЕКу, посудомийкою у кафе, потім — у видавництві журналу «Фізкультура і спорт», у відділі культури «Незалежної газети», у відділі мистецтва газети «Сегодня», редактором відділу політики в журналі «Итоги», шеф-редактором Дирекції оформлення ефіру на Першому каналі телебачення (1996—2007).

Дебютувала в прозі в 2007 році циклом оповідань і повістей «Прощання єврейки» в журналі «Знамя». Успішний дебют було відзначено щорічною премією журналу і премією «Глобус». Перша ж книга Маргарити — збірка оповідань «Жива черга» — увійшла до короткого списку премії «Велика книга» (2008). За нею були романи  «Клоцвог» (короткий список премії «Російський Букер» у 2010 році), «Крайній» (номінант премії «Велика книга» в 2011 році) і «Дізнавач» (номінація на премію «Велика книга» і короткий список премії «Російський Букер» у 2013 році, спеціальна премія «Інспектор НОС» (2014) за кращий пострадянський детектив.

І важливий момент — на запитання, про що написано її роман «Дізнавач», письменниця завжди відповідала коротко і виразно: «Про кохання».

кисина

Юлія Кісіна (1966) —прозаїк, поет, художник. Уродженка Києва, від 1990 року вона живе в Німеччині. Закінчила київську Художню школу імені Тараса Шевченка, навчалася на сценарному факультеті ВДІК у Москві та в Академії художніх мистецтв у Мюнхені. Від кінця 80-х років 20 століття брала участь у житті московського літературного андеграунду, була наближеною до кола концептуалістів, публікувалася в самвидаві (зокрема, в «Мітіному журналі» і в журналі «Місцедруку»). У Німеччині Кісіна стала відомою як художниця завдяки «перформативній фотографії» й перформансу. Удостоєна художньої стипендії «Дрезднер-банку» ім. Юргена Понто і — двічі — літературної стипендії Берлінського Сенату. Починаючи від 2000 року провела ряд художніх акцій, у тому числі «Божественне полювання» (екскурсія для овець у Музеї сучасного мистецтва у Франкфурті-на-Майні). В 2003 році була ініціатором міжнародного фестивалю «Мистецтво і злочин» у театрі «Хеббель» у Берліні. В 2006 заснувала «Клуб мертвих художників».

Найбільшу відомість отримали романи Юлії Кісіної «Весна на Місяці» (2012) і «Елефантина, або Кораблекрушенція Достоєвцева» (2014). Роман «Елефантина» удостоєно премії журналу «Звєзда» за 2015 рік, він також номінувався на престижну премію «Російський Букер».

олександрова-зор__на

Єлизавета Александрова-Зоріна (1984) — прозаїк і публіцист, дотримується радикально лівих політичних поглядів, далеких від комуністичної ортодоксії. Народилася в  Ленінграді. Дитинство і юність провела в містечку Ковдор у Мурманській області. Нині живе в Москві. Керівник літературного розділу порталу «ThankYou.ru», колумніст газети «Московський комсомолець», лауреат конкурсу журналу «Сєвєр» (2010).

У 2012 році роман письменниці «Маленька людина» було включено до короткого списку премії «Дебют» у номінації «крупна проза», а потім номіновано на премію «НОС» («Нова словесність»). У 2013 році Александрову-Зоріну було номіновано на премію «Дебют» зі збіркою оповідань «Вирок», а в 2016 році вийшли друком одразу дві її нові книги— «Зламана лялька» і «Людина без обличчя».

Kirill_Kobrin RL 1

Кирило Кобрін (1964) — широко відомий письменник та історик, автор вісімнадцяти книг і безлічі публікацій у паперовій та електронній пресі. Народився в Горькому, закінчив історичний факультет місцевого університету, захистив дисертацію з історії середньовічного Уельсу. Публікував самвидав, брав участь у підпільному рок-русі, викладав історію в інституті, в дев’яності роки минулого століття в Петербурзі видавав (спільно з поетом Олексієм Пуріним) літературний альманах «Urbi». З настанням нового тисячоліття переїхавдо Праги, де тринадцять років пропрацював на «Радіо Свобода», одночасноспівпрацюючияк редактор із журналом «Новий літературний огляд». Від 2007 року (і донині) — редактор журналу історії, соціології та політичних наук «Недоторканний Запас». Три роки тому залишив журналістику й переїхав до Лондона, де веде життя фрілансера. Разом із Андрієм Льовкіним є засновником і співредактором  літературно-художнього сайту «Рost(non)fiction». Постійний автор порталів Colta Ru, BBC Russian, Arterritory. Книги Кирила Кобріна перекладалися англійською, німецькою, італійською, голландською, турецькою, латиською та іншими мовами.

Письменника часто називають «російським Борхесом», за іншою версією, він — творець «європейського російського есеїзму».

 

 

 

 

Опубліковано у Автори.

Залишити відповідь