48CF41EA-ED1A-4156-B5FF-F265EFEA918F
Мігрант

Гарний зразок фентезі. Прочитала із задоволенням.
Вчергове задумалась над питаннями відповідальності людини за свій вибір перед собою і перед суспільством. Але це не єдина проблема, яка піднімається авторами у творі, після «Мігранта» насправді є над чим подумати. Крім того, світ, створений Дяченками у цьому романі дуже привабливий, затишний і приємний, туди хотілося б потрапити на відпочинок або з екскурсією. Тому отримала справжню радість від читання.
Це останній відгук у рамках «Книгоманії», тому дозволю собі зробити його коротким.
Дякую, Фабуло, за цей виклик!

П.34. Книга, в якій головний герой рятує світ

99D68408-68F3-4205-9E9D-EF01B2FEEB12
1Q84

Харукі Муракамі — один з моїх улюблених авторів. Загадковий, інтригуючий і дуже пронизливий. Після його творів ще довго живеш атмосферою прочитаного, носиш у собі часточку героїв, їх настрою, світогляду, переживань…
Після «1Q84” я відчуваю себе трохи Аомаме, а трохи Тенго. Звісно, мені не все подобається у цих персонажах, і я б не змогла поводитись так, як вони, але тут і криється талант Муракамі — він уміє оселити в читачеві своїх героїв.
Якщо б мене попросили сказати про що ця трилогія одним словом, я б сказала, що «1Q84” про самотність. З неї хочуть виборсатися, але не виходить. Крім того, все відбувається незрозуміло в який час і в якій реальності, і це додає ефект загубленості.
Не хочу писати довго про цей твір, хочу, щоб ви прочитали самі, і, впевнена, кожен буде мати свою думку, комусь дуже сподобається, комусь категорично ні. Мені сподобалось. У будь-якому випадку, зовсім не шкодую, що прочитала.

п.50. Трилогія

89B7EF99-E04D-4CF8-9502-DA3485A40AF2
А.Чехов «Острів Сахалін»

«Острів Сахалін» читав герой трилогії Харукі Муракамі «1Q84».

«Острів Сахалін» — дорожні замітки, зроблені Антоном Чеховим за результатам його подорожі на острів у 1890 році. Перебуваючи там, письменник зробив величезний об‘єм роботи, наприклад, провів перепис населення, проаналізував умови життя каторжних, осмислив причини невдалої колонізації острова і вказав на безліч кричущих помилок у системі господарювання на Сахаліні.
Взагалі, твір не для вразливих натур. Холодні, тошнотворно брудні тюрми, неймовірно бідні хатинки вільнопоселених, жорсткі природні умови, хвороби, розбій, лінощі, голод, апатія і абсолютна безвихідь — ось основні складники сахалінського життя. Здається, вижити в таких умовах нереально. А люди якось жили. Я постійно нагадувала собі, що це документальный твір, і описане — правдиві задокументовані факти, і від цього ставало ще страшніше. Здається нереальним, що все відбувалося лише трошки більше століття назад. Суцільна дикість!
Колись давно, у старших класах, коли я із захопленням перечитала майже усього Чехова, «Острів Сахалін» мені не пішов — було нудно. Зараз я прочитала цей твір із великою цікавістю. Ще раз довела сама собі, що кожна книга має прийти в життя людини в правильний час.

П.43. Книга, яку читав головний герой іншої книги

AA8EB822-C801-42EB-A2C0-F451AE00BCD0
Дж.Даррелл «Спіймайте мені колобуса»

«Спіймайте мені колубуса» — не зовсім художній твір. Це розповідь про реальні події, про розвиток дітища Даррелла, великий зоопарк, мета якого — зберегти рідкісні, вимираючі види тварин і збільшити їх популяцію. У книзі йдеться про дві великі експедиції в Африку і в Мексику, в яких сам автор брав участь, про різноманітні труднощі цих експедицій, про невдачі і кумедні випадки.
Це прекрасна книжка від людини, яка понад усе любить природу і закликає зберегти її від знищення. Ось цитата, з якою я дуже погоджуюсь:
«… большинство людей не осознают, до какой степени мы разоряем мир, в котором обитаем. Мы ведем себя, словно малолетние недоумки, оставленные без присмотра в бесподобном, изумительном саду и медленно, но верно превращающие его в бесплодную пустыню с помощью ядов, пил, серпов и огнестрельного оружия.»

п.16. Книга про тварин

69321AB3-1434-431B-B47D-22CB22220259
Марина та Сергій Дяченки «Сліпий Василіск»

Раніше я недооцінювала Дяченків. Думала, що все, що вони пишуть — казочки для дітей чи підлітків, а мені то не цікаво. Тепер мені за себе соромно, бо як можна робити якісь висновки, не читаючи? Добре, що якось подружка майже силою заставила прочитати «Ритуал» і я зрозуміла, що мені теж подобається така література.
Щодо збірочки «Сліпий Василіск», то вона перевершила усі мої сподівання. Оповідання глибокі, добре продумані, з філософським підтекстом. Я б навіть сказала, що це не для підлітків, а виключно для дорослих. По закінченню читання є над чим подумати, і це прекрасно, коли твори проходять не повз, а крізь тебе.
Планую познайомитися з творчістю Дяченків ще ближче. І вам того ж бажаю!))

До речі, є й недолік — негарний переклад з російської, забагато помилок. Тому раджу брати якесь інше видання

п.49. Улюблена книга моєї дитини

E6008942-A1C3-4C58-ABBA-31E78F269770
«Пор‘ядна львівська пані» Люби Климеко

«Пор‘ядна львівська пані» — досить несподіваний для мене роман. Щось десь колись я про нього чула, тож коли він потрапив у бібліотеці під руки, взяла. Я знала, що це еротика, але не здогадувалась, що така! Думала, все буде чемно завуальовано в притаманній нашій літературі цнотливій манері. Насправді виявилося, що роман таки зовсім не цнотливий)). Але по правді, відверто вульгарним його теж не назовеш. Щось таке, напевно, мусіло у нас з‘явитися, бо як кажуть, «свято место пусто не бывает». І дуже добре, що з‘явився роман, наповнений Львівським антуражем, хорошим гумором і самоіронією. Ну, і сексом, звісно))

п.28. Книга з любовним трикутником у сюжеті

B2C02EBD-6287-43AA-BE19-DFBE89E9DE1C
Казка чи не казка?

«Алісу в країні чудес» читали, напевно, всі. Хтось у захваті від цієї казки, когось вона дратує, ще для інших — джерело натхнення. Якимось чином ця дивна оповідь зачіпає всіх. Я вчергове вирішила її перечитати, щоб поглянути на неї з іншого боку — оскільки написав цю казку англійський професор математики Чарлз Лютвідж Доджсон під псевдонімом Керрол Льюїс, було цікаво, які асоціації з математичними законами використав автор. Крім того, йому вдалось описати в казковій формі явища квантової фізики, про які в середині XIX століття ще ніхто не здогадувався.
Звісно, я взялася до читання вже підготовленою, наслухавшись лекцій про квантову фізику і про дивовижні «розшифровки» науковцями абсурдних на перший погляд пригод Аліси. Описувати детально не буду, бо це займе багато часу, але повірте, «Аліса в країні чудес» — далеко не проста казочка. Думаю, через кілька десятиліть, коли ми будемо мати ще більше наукових відкриттів, цей твір набуде колосальної популярності.

п.33. Казкова історія

EB3E2B8B-44F3-4094-A43C-530EEA92D8A4
«Іди, вартового постав» Гарпер Лі

У 2015 році з‘явилася звістка про те, що готується до друку нова книга Гарпер Лі «Іди, вартового постав». До цього часу Лі вважали авторкою одного роману (зате якого!). Насправді, цей роман не другий, а перший — попередник «Убити пересмішника». Гарпер Лі відіслала його в 1957 році у кілька видавництв, але всюди отримала відмову. Один з видавців порадив їй використати один з описаних епізодів і створити на його основі новий твір. Так з‘явився роман «Вбити пересмішника», який вважається чи не найкращим в американській літературі ХХ століття.
Гарпер Лі не планувала після «Пересмішника» ще щось видавати, бо страшенно не любила публічність, крім того, за її словами, сказала вже все, що хотіла сказати. І коли з‘явилася звістка про «Іди, вартового постав», відбулося справжнє розслідування: звідки взявся рукопис, чи дійсно Гарпер Лі дала згоду на друк (бо на той час вона вже втратила слух і зір внаслідок інсультів), і чи має цей твір художню цінність.
Щодо останнього, то однозначно, «Іди, вартового постав» достатньо програє «Пересмішнику». Я думаю, тут зіграло роль те, що при написанні другого роману авторка врахувала всі недоліки попередньої спроби і мала вже  більш відточену майстерність.
«Іди, вартового постав», звісно, має цінність, але це зовсім не такий захопливий роман, як «Вбити пересмішника». Трохи шкода, що він був опублікований, адже, як на мене, розвіює чарівність попереднього твору. Головна героїня вже не захоплює, а скоріше дратує, розповідь містить забагато моралізаторства і сюжет далеко не такий цікавий.

п.24. Найскандальніша книга останніх років.

48F964C8-C024-40A5-A258-23C826C0C2EC
Аркадій і Борис Стругацькі «Пікнік на узбіччі»

Ідея повісті з‘явилась у братів Стругацьких під час прогулянки лісом, коли їм трапилася ділянка, забруднена різноманітним сміттям, що залишили по собі відпочивальники. А чи не могли, хоча б гіпотетично, мандрівники космосом колись завітати на Землю і залишити по собі якесь «сміття» — щось таке, що має абсолютно незрозумілу для людини силу, і через те представляє для неї неабиякий інтерес.
Дія твору якраз і відбувається у місті поблизу зони, що залишилась після загадкових відвідин прибульців. Головний герой — Редрік Шухарт — сталкер, який неодноразово ходив у зону і знає, наскільки вона небезпечна. Він би, може, і покинув цю роботу, але іншого способу заробити на прожиття собі і своїй сім‘ї не визнає; працювати, як раб, на інших — не для нього.
Твір філософський, багатогранний, глибокий. З тих, що спонукають на роздуми про наше місце у всесвіті, про поняття добра і зла у дуже широкому розумінні цих понять. Завдяки таким творам прищеплюється любов до фантастики.

п.11. Книга, написана у рік мого народження

EB2B7DBD-64BF-4F6C-91E1-71B8298E6177
Гуго Глязер «Драматична медицина»

Усі знання, якими ми володіємо в даний момент, колись кимось здобувалися. Ми живемо в комфорті завдяки досвіду попередніх поколінь. Іноді, щоб довести правильність чи неправильність якоїсь здогадки, вченим доводилось проводити досить небезпечні експерименти на собі.
Книга «Драматична медицина» — про лікарів, які ризикували власним життям, щоб убезпечити людство від смертельно небезпечних недугів, таких як чума, проказа, різноманітні тропічні хвороби. Ці експерименти не завжди закінчувалися щасливо, але це не зупиняло вчених, захоплених своєю величною справою. Іноді експерименти були вкрай відразливими, іноді здавалися безглуздими. Але кожен з них мав цінність для науки, адже привідкривав завісу таємничості у всьому, що стосується людського тіла, меж його витривалості, здатності опиратися важким хворобам.
Книга видана в 1965 році, в той час, коли медицина була набагато більше обмеженою в знаннях, ніж зараз. Тим цікавіше було читати, адже можна зрозуміти, як далеко просунулась медицина за кілька десятків років.
Для мене цей жанр надзвичайно цікавий, я щаслива, що натрапила на цю книгу, адже багато років цікавлюся розвитком науки і намагаюся стежити за всіма новинками, слухаю науково-популярні лекції і переглядаю документальні фільми.

п.31. Книга про твоє хобі