jSGm8raxoa8
“Шлюб протилежностей” Еліс Гофман

Хочу почати з того,що надзвичайно вдячна видавництву за друк такої чудової книги. Вже з перших сторінок історія тебе поглинає, і хочеться читати і читати.

Неймовірно просто написана книга про історію забороненого кохання, про права жінок, що знецінювались та про долю євреїв. Ти читаєш книгу і знайомишся з традиціями карибського острова Сент Томас. Знаходиш на сторінках людей, які не коряться системі, соціому,як от Рашель.  Тобі гірко від того, що не кохання обирає долю, а соціум ,традиії відбирають його у героїв.

Дана книга розповідає нам і про рабовласницьке суспільство,про чорношкірих, працю яких роками експлуатували люди. У кінці кінців світ зрозумів, що вони також мають право на власне життя, а не прислужувати задарма.Та чи потрібна була їм отака “свобода”,коли тобі вже 90?!

Та найціннішим у романі є постать художника Каміля Піссаро, який є реальним. Це один із засновників імпресіонізму у живописі. Приємно усвідомлювати, що ти читаєш не просто вигадану історію, а історію,що була реальною, нехай і обрамлену художніми образами,та це ніяк її не зіпсувало.

Усім рекомендую,ставлю 10 з 10. Великих очікувань на книгу не мала, тому приємно вражена. Залюбки прочитаю ще щось у авторки, тому чекаю перевидань від “Фабули”.

5/52

Книга, що вийшла в 2017 році – #ФабулаКнигоманія2017_19

 

M7u2iMZVbEE
Рута Шепетіс ” Поміж сірих сутінків”

4/52

Хороша, атмосферна книга про минуле, про кохання,яке розгортається на тлі диктатури, про дружбу і про те,як люди залишаються людьми , незважаючи на нелегкі втпробовування,що їх спіткають. Про те,що робили з людьми Сталін та Гітлер бояться говорити і досі. Прочиталась на одному подиху і залишила свій слід у свідомості.

Книга з переліку бестселерів The New York Times – #ФабулаКнигоманія2017_22

 

Довгоочікуване “Не відпускай мене”

Книга Кадзуо Ішігуро “Не відпускай мене”, манила мене напевне ще три роки тому. Давненько задивлялась tnnyOqoIeEgна неї у російському перекладі, та не купувала. Відчувала напевне, що перевидадуть її українською. Сказати, що ця книга – розчарування, не можу. Сказати,що ця книга – просто неперевершена, також не можу і не хочу. І прошу зазначити, що це моя суб*єктивна думка. Мої стосунки з цією книгою нагадують мені “Колекціонера” у Фаулза. Коли ти настільки був переповнений бажанням прочитати її, стільки очікував, а в результаті тебе спіткало розчарування. Бо жочікувань було ну надто багато.

Хочу порівняти “Не відпускай мене” із серцебиттям. Читаєш книгу, занурюєшся у розповідь Кет про містичний будинок для дітей. Здавалося б усе так таємничо,але буденно,одотонно . Раптом з*являється факт,який потроху розказує тобі, а про що ж ця книга, і ці факти “поколюють”,хвилюють,як от і в житті буває, коли щось тебе шокує.  Спочатку тобі шкода героїв,бо вони не матимуть власних дітей, потім ти розумієш, що вони жертвують собою заради інших, а у кінці,коли ти так надіявся на диво, його не трапляється, і ти розумієш,що усі,і Томмі і Рут,і Кет -приречені загинути. Колюча історія, яка і справді манить до себе.Читаєш і думаєш,а що ж далі. Всю дорогу книга тримала в “очікуванні” Напевне це і змусило так швидко прочитати цю книгу. “Не відпускай мене” – це антиутопія, що справді містями “брала тебе за горло”, змушувала співчувати донорам чи то клонам, та до кінця я не пройнялась цією історією. Так, книга не відпускає, вабить, але чогось мені бракувало……неоднозначний після смак.

Та,знаєте, ні краплі не шкодую,що прочитала її,адже у зовнішній вигляд українського перевидання неможливо незакохатися, алюстрації ну дуже красиві.

3/52

#Книга_яку_тобі_рекомендували_друзі

#ФабулаКнигоманія2017_17

 

Книга, яку було екранізовано у “Фабула2017”

zD5Ekj4qoPYСьогодні поговоримо про 2гу за номером книгу у челенджі від видавництва “Фабула” – це книга, яку було екранізовано , а саме “Ловець Снів” Стівена Кінга. Я більш ніж впевнена, що під цією категорію буде прочитано  безліч різноманітних книг,так як їх і справді дуже багато. Але чому ж я обрала саме цю книгу?!Ще підбивши підсумки прочитаного у 2016, зрозуміла, що за рік жодного прочитаного Кінга, та й книга була подарована мені ще на 8ме березня вже давно дивилась на мене з книжкової полиці, і просто таки просила “прочитай”,от і почалось.

“Ловцю снів” за 10ти бальною шкалою – поставлю сім. Він аж ніяк не розчарував, але і не захопив так, як для прикладу “Мізері” чи “11.22.63”. Як на мене,то хороше вечірнє чтиво, особливо, коли усе так буденно, сіро і хочеться чогось “гостренького”. А у цій книзі такого достатньо. Багато хто писав про те, що хронологія подій у книзі складна і заплутує, та ні – запевняю вас, якщо повністю поринете у книгу,то все буде зрозуміло.

Історія Кінга,заслуговує на те,щоб бути прочитаною. Вона просякнута знову ж таки містичним “Деррі” та підлітками, є посилання на “Воно”. Та раджу не їсти під час читання,аби уникнути конфузів, особливо для тих,хто надто чутливий.  Це історія,що порушує тему дружби, віри та любові до ближнього. Не менш важливим є показ того, що дитина, яка особлива, яка має вади – не заразна,і з нею можна і  потрібно товаришувати, а не цуратися, що часто бачиш у 21 столітті.  Страшна, місцями “липка” історія і водночас зворушлива своїм підтекстом. А ще Стівен Кінг написав її звичайною кульковою ручкою. Тому шануйте автора і хорошого вам читання.

P.S: на ніч не читайте багато, а то прибульці приходять у снах)

2/52

#Книга_яку_було_екранізовано_СтівенКінгЛовецьСнів

#ФабулаКнигоманія2017